Menu

Polecamy strony

Wyszukiwanie

Jestem Bogu wdzięczny, że mieszkałem w Polsce (PL)

PRAWOSŁAWNY BP WŁODZIMIERZ:

«JESTEM BOGU WDZIĘCZNY,

ŻE MIESZKAŁEM W POLSCE»

Z biskupem Ukraińskiej Cerkwi Prawosławnej (Patriarchatu Moskiewskiego) Włodzimierzem wywiad (a właściwie jego fragmenty), za ukraińskim portalem “Prawosławie w Ukrajini” o jego związkach z Polską zamieścił serwis www.cerkiew.pl.

Przez kilkanaście lat obecny adyka Szepietówki i Sławuty Włodzimierz przebywał w Polsce – kraju w którym prawosławni mieszkańcy są mniejszością religijną. Tutaj pracował w Prawosławnym Seminarium Duchownym w Warszawie oraz pełnił obowiązki proboszcza parafii w Ornecie. Chirotonia (sakra biskupia) władyki Włodzimierza odbyła się 11 czerwca 2007 roku w Soborze Uspieńskim Ławry Kijowsko-Pieczorskiej. Poniżej prezentujemy Czytelnikom fragment wywiadu, który dotyczy pobytu hierarchy w Polsce. Rozmowę z bp Włodzimierzem przeprowadzili dziennikarze portalu “Prawoslawie w Ukrajini” (http://orthodoxy.org.ua/).


– Przez pewien okres JE służył w Warszawie. Z jakim bagażem życiowym powrócił władyka na Ukrainę?


– Jestem
wdzięczny Bogu za to, że mogłem mieszkać w Polsce. Chociaż tamtejsza Cerkiew Prawosławna jest niewielką pod względem ilości duchowieństwa i wiernych, ale tamtejsza młodzież posiada ogromną wiarę.

Pamiętam, że kiedy poznałem śp. metropolitę Bazylego to z
obaczyłem ogromną, żarliwą modlitwę tego starca za swoją Cerkiew. Zawsze powtarzał: “Ruś – to słońce prawosławia, a my – jego promyczek”. W Polsce jest teraz wielu młodych hierarchów, w akademii teologicznej uczy się wiele młodych ludzi, istnieje też katedra teologii prawosławnej na Uniwersytecie w Białymstoku. W tym państwie panuje inny stosunek do Cerkwi, posiada ona prawny status, istnieje obowiązek prowadzenia lekcji religii w szkołach, a na świadectwie szkolnym powinna widnieć ocena z religii. Wielu studentów – Polaków zdobywa wiedzę za granicą: w Grecji oraz Szwajcarii.


Czym różni się młodzież ucząca się w duchownych szkołach na Ukrainie i w Polsce? Przecież w naszym państwie nie dominuje katolicyzm…


– Kiedy niosłem posługę w Polsce, nawet przez chwilkę nie opuszczała mnie myśl, że to świat katolicki. Dlatego my, wykładowcy i studenci Prawosławnego Seminarium Duchownego (w Warszawie – przyp. S. D.) pragnęliśmy swoim przykładem oraz działaniami pokazać, jak wielkie, piękne i pełne treści jest Prawosławie.
Polska młodzież oraz inteligencja ma możliwość podróżowania po świętych miejscach Grecji, Rosji czy innych prawosławnych państwach. Wielu moich znajomych, którzy pochodzą z katolickic
h rodzin, świadomie przyjmowali nasza wiarę: poznawali wschodnie tradycje oraz obrzędy i przyjmowali je całym sercem.
Wielką rolę odgrywa nasza literatura: w Polsce jest wiele przekładów pism Świętych Ojców Kościoła Wschodniego, a także dzieł starców z Ro
sji oraz Athosu. Znam jednego kapłana – o. Germana (prawdopodobnie władyce chodziło o ks. Henryka Paprockiego. Oryginalny tekst nie posiada autoryzacji – przyp. S. D.), który został prawosławnym teologiem mimo, że pochodzi ze środowiska katolickiego, skończył katolickie seminarium oraz uniwersytet. Tym nie mniej związał swój los z prawosławna dziewczyną, a ona potrafiła przed nim odkryć głębokie duchowne serce prawosławia.


– Był władyka wykładowcą w Seminarium Duchownym w Warszawie. Czy J.E. przypomina sobie jakieś ciekawe przypadki ze swojej pedagogicznej praktyki?

– Podstawowymi dniami pracy były sobota i niedziela. Polskie seminarium jest szkołą o bardziej otwartym charakterze, dlatego studenci bez przeszkód mogą wychodzić na spacery, chodzić na dyskoteki, uczestniczyć w prawosławnych Małankach (ukr. Nowy Rok – przyp. S. D.), młodzieżowych spotkaniach na parafiach. Przyznam się, że podczas takich “wypraw” zawsze niepokoiłem się o nich, a oni o tym wiedzieli, dlatego za każdym razem zapewniali mnie, że
wszystko będzie w porządku”. Ani razu nie kładłem się spać dopóki każdy z nich nie powrócił do swojego pokoju.

A przypadek taki miał raz miejsce. Co roku w Hajnówce odbywa się Międzynarodowy Festiwal Muzyki Cerkiewnej. Przyjechał też ciekawy dyrygent z Kanady, który dosłownie w ciągu roku doprowadził nasz seminaryjny chór na podium. I oto po swoim występie pojechaliśmy na ognisko. A to był czas, gdy Amerykanie bombardowali Serbię (1999 r. – przyp. S. D.). Pośród nas byli też i Serbowie, dlatego aby choć trochę podtrzymać ich na duchu, poprosiłem jednego z diakonów by wzniósł na ich cześć Mnogoletstwije (cs. liturgiczne, modlitewne życzenia Wielu lat – przyp. S. D.), ten zaś zaoponował: “Nie, nie! To przecież polityka!”. Wówczas głośno zaintonowałem swoim barytonem: “Wielkiemu Serbskiemu Narodowi – Mnohaja lita!!!”. Nasz chór podchwycił, zaś Serbowie słuchali ze łzami w oczach…

Rozmowę przeprowadzili

Ołeksandr Andruszczenko

i Julia Kominko

Z ukraińskiego przełożył

Stefan Dmitruk

Od redakcji:


Bp Włodzimierz (imię świeckie Konstanty) Melnyk urodził się 26 listopada 1968 r. w Newirze na Wołyniu. Po ukończeniu szkoły podstawowej i technikum w Pińsku odbył służbę wojskową. W 1990 r. rozpoczął edukację w Wołyńskim Seminarium Duchownym. Podczas nauki w wołyńskiej szkole wstąpił do monasteru. W 1992 r. bp łucki Bartłomiej postrzygł nowicjusza (cs. posłusznika) Konstantego w małą schimę z imieniem Włodzimierz. Dwa lata później mnich został skierowany do Prawosławnego Seminarium Duchownego w Warszawie, gdzie pełnił rolę wykładowcy i wychowawcy, a przed wyjazdem do Warszawy metropolita kijowski i całej Ukrainy Włodzimierz udzielił mnichowi święceń kapłańskich. Podczas pobytu w Polsce kierował również parafią pw. św. Mikołaja w Ornecie. W 2000 r. hieromnicha Włodzimierza podniesiono do godności ihumena. Trzy lata później został przełożonym monasteru pw. Przemienienia Pańskiego w Nowogrodzie Siewierskim oraz archimandrytą. Chirotonia (sakra biskupia) miała miejsce 11 czerwca 2007 r. w Kijowie. Kieruje eparchią (diecezją) szepietowską i sławucką.

[“Wołanie z Wołynia” nr 3 (82) z maja-czerwca 2008 r., s. 26-28.]

Ja vdjacznyj Bohovi, szczo pobuvav v Polszczi (UA)

ПРАВОСЛАВНИЙ

ЄПИСКОП ВОЛОДИМИР:

«Я ВДЯЧНИЙ БОГОВІ, ЩО ПОБУВАВ У ПОЛЬЩІ»

Фрагмент бесіди з єпископом Української Православної Церкви (Московського Патріархату) Володимиром, які передруковуємо за порталом Православ’я в Україні” (http://orthodoxy.org.ua/), у якій розповідається про його зв’язки з Польщею. Протягом кільканадцяти років нинішній шепетівський і славутський єпископ перебував у Польщі – державі, в якій православні жителі є релігійною меншиною. Одинадцять років його життя нерозривно повязані з Варшавською духовною семінарією, де ніс послух викладача. З благословення Блаженнішого Митрополита Савви опікувався україномовними парафіями на території Польщі. Хіротонія Владики відбулася 11 червня 2007 р. в Успенському Соборі Києво-Печерської Лаври. Презентуємо Читачам фрагмент інтерв’ю, котрий торкається перебування ієрарха в Польщі. З єпископом Володимиром розмовляли журналісти порталу Православ’я в Україні”.

– Певний час Ви служили у Варшаві. З яким багажем життєвого досвіду звідти повернулися?

– Я вдячний Богові, що побував у Польщі. Хоча тамтешня Православна Церква є невеличкою за кількістю кліриків і віруючих, проте молодь там дуже міцно стоїть у вірі.

Пригадую, коли познайомився з покійним Блаженнішим Митрополитом Василієм, то побачив велику палку молитву цього старця за свою Церкву. Він завжди говорив: «Русь це сонце православя, а ми його промінчик». У Польщі нині багато молодих архієреїв, у духовній академії навчається чимало молоді, діє кафедра православ’я в Білостоцькому університеті. У цій державі інше ставлення до Церкви, остання має юридичний статус, обовязковим є викладання в навчальних закладах Закону Божого, а в шкільному атестаті повинна бути оцінка з релігії. Багато студентів-поляків здобувають духовну освіту за кордоном: у Греції та Швейцарії.

Чим відрізняється молодь у духовних школах України та Польщі? Адже в нашій державі не домінує католицизм...

Коли я служив у тій країні, мене ані на мить не залишала думка, що це - католицький світ. Тому ми, викладачі та студенти православної семінарії, прагнули своїм життям та діяльністю показати, яким величним, красивим і змістовним є православя.

У польської молоді та інтелігенції є можливість багато подорожувати святими місцями Греції, Росії, інших православних країн. Багато моїх знайомих, родом із католицьких родин, згодом приймали нашу віру: знайомлячись зі східними традиціями та обрядами, вони приймали їх серцем.

Велику роль відіграє наша література: в Польщі видано багато перекладів святих отців Східної Церкви, а також праць старців із Росії та Афону. Знаю одного священика - отця Германа, який став православним богословом, хоча походить із католицького середовища, закінчив католицьку семінарію та університет. Тим не менш він повязав свою долю з православною дівчиною, а вона зуміла розкрити перед ним глибинне духовне серце православя.

Ви були викладачем у Варшавській семінарії. Пригадуєте якісь цікаві випадки зі своєї педагогічної практики?

Основними робочими днями для мене були субота та неділя. У Польщі семінарії здебільшого відкритого типу, тому студенти можуть вільно прогулюватися містом, ходити на дискотеки, відвідувати православні Маланки молодіжні зустрічі на парафіях. Зізнаюся, під час таких «походів» я завжди хвилювався за вихованців, вони про це знали, тому щоразу запевняли мене, що все буде добре. Та я ніколи не засинав, поки кожен із них не повертався до келії.

Був такий випадок. Щороку в Хайнувці проходить Міжнародний фестиваль церковної музики. У нас був дуже хороший регент із Канади (не з православних), який буквально за один рік вивів хор нашої семінарії у переможці. І ось, після свого виступу ми поїхали на вогнище. А це як раз був час, коли Америка бомбувала Сербію. Серед нас тоді були серби, тому, аби хоч якось їх підтримати, я попросив одного диякона проголосити їм многоліття. Він зніяковів: «Ні, ні! Це ж політичне!» Тоді я голосно завів своїм баритоном: «Великому православному сербському народові многая літа!» Наш хор підхопив, серби ж слухали зі сльозами на очах.

Бесіду вели

Олександр Андрущенко

Юлія Комінко

Біографічна довідка:

Єпископ Володимир (у мирі: Костянтин) Мельник народився 26 листопада 1968 р. у Невірі на Волині. Після закінчення початкової школи і технікуму в Пінську, пройшов військову службу. У 1990 р. розпочав навчання у Волинській Духовній Семінарії. Під час навчання у волинській школі втупив до монастиря. У 1992 р. Луцький єпископ Варфоломій постриг послушника Костянтина в малу схиму з іменем Володимир. Через два роки чернець був направлений до Православної Духовної Семінарії у Варшаві, де працював викладачем і вихователем, а перед відїздом до Варшави митрополит Київський і всієї України Володимир вділив ченцю ієрейських свячень. Під час перебування в Польщі також очолює парафію св. Миколая в Орнеті. У 2000 р. ієромонаха Володимира піднесено до гідності ігумена. Через три роки став настоятелем монастиря Преображення Господнього в Новгороді-Сіверському, а також архімандритом. Єпископська хіротонія відбулася 11 червня 2007 р. у Києві. Очолює єпархію Шепетівську і Славутську.

[“Волання з Волині ч. 3 (82) від травня-червня 2008 р., 26-28 стор.]

 

Święta

Niedziela, II Tydzień Wielkanocny Rok A, I Druga Niedziela Wielkanocna czyli Miłosierdzia Bożego

Sonda

Kiedy powinna być Msza Święta wieczorna w czasie wakacji?

Powinna być o godzinie 18:00

Powinna być o godzinie 19:00

Jest to dla mnie bez różnicy


Licznik

Liczba wyświetleń:
3023358

Statystyki

Zegar